Назустріч 60-річчю ІСМАВ НААН

ЗАСНУВАННЯ ІНСТИТУТУ

В поточному 2021 році нашому Інституту виповнюється 60 років!
В переддень такої визначної події не можна не згадати основні віхи славетної історії створення, становлення й розвитку нашої наукової установи та людей, завдяки яким все це стало можливим, в рубриці “Назустріч 60-річчю ІСМАВ НААН”
16 вересня 1889 року народився відомий вчений, доктор медичних наук, доктор ветеринарних наук, професор, академік Української академії сільськогосподарських наук (УАСГН) Михайло Васильович Рево, який по праву вважається ініціатором створення та засновником нашого Інституту. Меморіальна дошка на його честь розміщена на фасаді головного корпусу ІСМАВ НААН.
Ідея створення наукової установи, яка б займалася проблемами сільськогосподарської мікробіології, зародилася в нього ще на початку наукової кар’єри, однак до цілеспрямованого її втілення в життя вчений-організатор приступив лише в другій половині 50-х років минулого століття, коли для цього склалися відповідні умови. В результаті його багаторічних зусиль 22 листопада 1960 року було створено Відділ сільськогосподарської мікробіології, вірусології та імунології у складі Українського науково-дослідного інституту (НДІ) землеробства УАСГН, діяльність якого розпочалася 29 серпня 1961 року, після надання Відділу статусу філії Українського НДІ землеробства. І саме цей день офіційно вважається Днем народження ІСМАВ НААН!

 

 


ІНІЦІАТОР СТВОРЕННЯ ІНСТИТУТУ

Хочемо познайомити вас з ініціатором створення та засновником нашого Інституту – відомим вченим, доктором медичних та ветеринарних наук, професором, академіком Української академії сільськогосподарських наук (УАСГН) Михайлом Васильовичем Рево.
Народився Михайло Рево 16 вересня 1889 року у м. Кролевець Чернігівської губернії (нині Сумська область, Україна). Закінчив другу Варшавську гімназію (1908 р.), Варшавський ветеринарний інститут (1912 р.); пройшов наукове стажування при Головному ветеринарному управлінні Міністерства внутрішніх справ Російської імперії та в епізоотологічному відділі Інституту експериментальної медицини (м. Санкт-Петербург, 1913–1914 рр.); медичний факультет Харківського університету (1917 р.) та все життя присвятив розвитку мікробіологічної науки та становленню науково-дослідної сільськогосподарської справи в Україні.
Зокрема, у 1959 р. ініціює створення Відділу сільськогосподарської мікробіології, вірусології та імунології у складі Українського науково-дослідного інституту (НДІ) землеробства УАСГН (м. Чернігів), який з 1969 р. було реорганізовано в Український науково-дослідний інститут сільськогосподарської мікробіології (нині наш Інститут). У 1960 р. після створення Відділу стає керівником його аспірантури та керує науковою роботою колективу, а у 1961 р. – завідуючим лабораторії загальної вірусології та вірусних захворювань сільськогосподарських тварин.
Основні напрями наукових досліджень академіка М.В. Рево – найактуальніші проблеми загальної, сільськогосподарської, медичної та ветеринарної мікробіології, вірусології й імунології, які відзначаються фундаментальністю і практичною значущістю. Протягом життя вчений вдало поєднував педагогічну діяльність з науковою. Під його керівництвом 33 аспіранти захистили кандидатські та докторські дисертації. Він є автором та співавтором більше 100 наукових праць, серед яких 3 монографії та 7 підручників, у т.ч. першого підручника українською мовою із загальної мікробіології – «Основи мікробіології» (1929 р.).
Науково-педагогічна діяльність Михайла Васильовича відмічена державними нагородами та відзнаками: медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной Войне 1941-1945 гг.» (1946 р.), почесним званням «Заслужений діяч науки УРСР» (1948 р.), у 1959 р. його було обрано дійсним членом Академії сільськогосподарських наук УРСР.
Помер Михайло Васильович Рево 2 березня 1962 року в м. Чернігові та похований на міському кладовищі.

РОЗКВІТ ІНСТИТУТУ В 70-Х РОКАХ

У 1969 році філію Українського науково-дослідного інституту землеробства було реорганізовано в Український науково-дослідний інститут сільськогосподарської мікробіології. Інститут включав 10 наукових підрозділів: сільськогосподарської мікробіології, загальної вірусології та вірусних захворювань сільськогосподарських тварин, загальної імунології, ґрунтової мікробіології, вірусології рослин, травлення сільськогосподарських тварин, мікробіології кормів, імунології, вірусології сільськогосподарських тварин, зоонозних захворювань тварин. Очолив інститут відомий вірусолог, кандидат біологічних наук Ю. М. Шелудько. Заступником директора з наукових питань було призначено В.І. Ротова. Зі створенням інституту активно досліджуються біологічні особливості ентеровірусів свиней, їхня роль в етіології захворювань. У результаті проведених досліджень у 1971 р. вперше на території СРСР виявлено хворобу Тешена свиней.
Особливо активно інститут розвивався, починаючи з 1972 р., коли його директором став кандидат біологічних наук В.С. Сіверс, а заступником з наукової роботи – кандидат біологічних наук О.О. Берестецький. Розпочинається будівництво нового лабораторного комплексу по вулиці Малиновського, інститут насичується новим сучасним обладнанням, формується потужний науковий колектив. Основними напрямами досліджень були: мікробіологія кормів, ґрунтова мікробіологія, фітовірусологія, вірусологія тварин, мікробіологія тварин.
З 1975 р., після переходу О.О. Берестецького на посаду директора Всесоюзного інституту сільськогосподарської мікробіології ВАСГНІЛ, заступником директора з наукової роботи працює доктор сільськогосподарських наук, професор В.І. Канівець. В цей час значний розвиток одержали питання біологічної активності ґрунтів, трансформації вуглецю, особливостей активізації процесу симбіотичної азотфіксації, створення інгібіторів нітрифікації. Водночас отримують широкий розвиток дослідження збудника туберкульозу, випробовуються діагностичні, профілактичні та лікувальні засоби тощо.
В 1969-1980 роках в інституті працюють такі відомі вчені-фахівці: В.П. Романенко, В.П. Патика, С.Д. Богдан, Г.М. Горобець, Т.А. Граб, В.П. Дорожко, М.М. Зарицький, А.І. Кисіль, Л.П. Коломієць, Л.А. Кононюк, Ф.Ю. Козар, В.С. Козлов, Ю.М. Мочалов, С.П. Надкерничний, М.Я. Погорілько, А.Є. Рибалко, П.Ю. Савченко, М.Х. Справцев, М.П. Топчій, В.І. Торжевський, М.Є. Шевель, Н.В. Щербина та інші.

ІНСТИТУТ В 80-Х РОКАХ

 

З 1981 р. по 1997 р. інститут очолював доктор ветеринарних наук, професор, академік НААН В.П. Романенко. Заступником з наукової роботи в цей час працював кандидат біологічних наук Ф.Ю. Козар. Основними напрямами досліджень були: ґрунтова мікробіологія, вірусологія рослин і тварин, мікробіологія кормів, туберкульоз тварин.
У цей час співробітниками розроблено методи діагностики ентеровірусних захворювань свиней, запропоновано нові ензоотичні одиниці – ентеровірусний гастроентерит свиней і ентеровірусна пневмонія. Відкрито 19 раніше невідомих типів вірусів, 15 із яких запатентовано. Розроблено і впроваджено у виробництво вірусвакцину проти ензоотичного енцефаломієліту свиней. За розробку та впровадження системи заходів профілактики і ліквідації хвороби Тешена та створення вірусвакцини й наборів діагностикумів авторів В.П. Романенко, О.Г. Прусс, Н.В. Бабіч відзначено у 1989 р. Державною премією України в галузі науки і техніки.
У 80-і роки інтенсивно проводяться дослідження окремих питань такого захворювання як туберкульоз тварин. У лабораторії мікробіології тварин створено колекцію мікобактерій. На основі аналізу епізоотологічних показників і результатів проведених досліджень розроблено «Систему мероприятий по профилактике и оздоровлению от туберкулеза крупного рогатого скота». Розроблена методика хіміопрофілактики із застосуванням тубазіду була впровадженою у численних господарствах України, Росії, Казахстану і інших регіонів колишнього Радянського Союзу.
З 1980 р., як самостійна структурна одиниця, починає проводити дослідження лабораторія біологічного азоту, очолювана кандидатом біологічних наук Н.М. Мальцевою. Паралельно, за ініціативи В.В. Волкогона, в підрозділі розпочинаються дослідження асоціативної азотфіксації.У цей час у науково-дослідній роботі активно використовуються методи ізотопного розбавлення, розробляються способи активізації процесу асоціативної азотфіксації, проводиться вивчення складу мікробних азотфіксувальних угруповань кореневої зони ряду видів культурних рослин, особливостей інтродукції в агроценози активних штамів асоціативних діазотрофів. Наприкінці 80-х – початку 90-х років активно досліджується вплив фітогормонів та їх синтетичних аналогів на процес азотфіксації.
Продовження чекайте в наступних публікаціях.

РАДА МОЛОДИХ ВЧЕНИХ

 

В нашій рубриці хочемо познайомити вас з радою молодих вчених (РМВ) нашого Інституту, яка була заснована у лютому 1980 року. Першим головою РМВ був теперішній начальник відділу сільськогосподарської мікробіології, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки 2018 року Віталій Васильович Волкогон, який на той час був інженером ґрунтознавцем та тільки починав свій науковий шлях після закінчення навчання в Харківському сільськогосподарському інституті ім. В.В. Докучаєва. Рада молодих вчених об’єднала всю талановиту молодь інституту, для яких наукова діяльність була не просто роботою, а мрією і сенсом життя. Метою діяльності РМВ було сприяння реалізації прав молодих вчених щодо їх участі у формуванні та реалізації державної політики у науковій сфері, забезпечення їх активної участі у проведенні наукових досліджень та захисту їх прав та інтересів.
В наступні шість років раду молодих вчених очолювали аспіранти Олена Володимирівна Надкернична, теперішня завідуюча лабораторії рослинно-мікробних взаємодій, доктор біологічних наук, професор та Валентина Леонідівна Шевченко, яка в послідуючому захистила дисертаційну роботу на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук і працювала доцентом кафедри екології та охорони природи Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. За цей час молоді науковці інституту не тільки успішно проводили різноманітні дослідження у галузі мікробіології та тваринництва, а і приймали участь у наукових конференціях, з’їздах та інших заходах, на яких достойно представляли наукові здобутки нашого інституту, за що неодноразово отримували грамоти та дипломи.
Період 1987-1998 років можна назвати занепадом ради молодих вчених, який наступив у зв’язку з тяжкою економічною та політичною кризами. Із-за відсутності фінансування не тільки на дослідження, а і на оплату праці багато молодих науковців залишають роботу та звільняються з інституту.
Відновлення діяльності РМВ, активна робота та розквіт починається з 1999 року, про це читайте в наступних публікаціях.

 


РАДА МОЛОДИХ ВЧЕНИХ

 

Після періоду занепаду в 1999 році починається відновлення діяльності РМВ та її активна робота. Раду очолив науковий співробітник лабораторії вірусології тварин Станіслав Дерев’янко, теперішній кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії вірусології, який був її головою до 2002 року. В цей час в Інституті проведено наукову конференцію «Вклад молодих вчених в розвиток сільськогосподарської мікробіології». Регулярно молоді вчені приймають участь в міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, семінарах і з’їздах. Також вони приймають участь в роботі лабораторних семінарів і колоквіумів, координують аспірантів до звітної сесії, проводять наукову роботу з учнями середніх шкіл та студентами вищих навчальних закладів. У 2001 році адміністрацією Інституту та РМВ засновується та проводиться конкурс наукових робіт молодих вчених з метою активізації науково-дослідницької роботи, підвищення рівня професійної підготовки та розвитку творчої ініціативи молодих вчених та спеціалістів.
В 2002-2014 роках РМВ очолювали науковий співробітник Лариса Божок, кандидат сільськогосподарських наук Мирослава М’ягка, молодший науковий співробітник Олександр Фірсовський. В цей період молодь і надалі продовжує активно працювати на науковій ниві. В Інституті щорічно проводиться наукова конференція молодих вчених «Мікробіологія в сучасному сільськогосподарському виробництві», за результатами якої видається збірник матеріалів конференції. На конференції проводиться конкурс кращих робіт із присудженням іменних премій: М.В. Рево – у галузі вірусології та мікробіології тварин і О.О. Берестецького – з питань ґрунтової мікробіології. По результатам наукових досліджень публікуються наукові праці у міжвідомчих та фахових журналах та подаються на українські та міжнародні конкурси, в яких молоді науковці стають переможцями та отримують премії, грамоти, дипломи. Молоді вчені проходять курси підвищення кваліфікації, беруть участь у роботі шкіл, організованих іншими установами, отримують стипендії Кабінету Міністрів України для молодих вчених. Крім науково-дослідної роботи молоді науковці організовують екскурсії як по нашій області, так і далеко за її межі.
В 2014-2020 роках РМВ очолювала кандидат сільськогосподарських наук Анна Кислинська. В цей час Рада молодих вчених пережила своє нове відродження, вийшла на якісно новий рівень щорічна наукова конференція молодих вчених «Мікробіологія в сучасному сільськогосподарському виробництві». Стало доброю традицією вітати діточок співробітників з Новим Роком. Також РМВ активно взаємодіє з освітянською галуззю та приймає участь у заходах Інституту направлених на популяризацію науки серед школярів та студентів. Зокрема, в 2019 році був започаткований і успішно реалізований проєкт«Школа молодих вчених» для студентів старших курсів, які захоплюються наукою. З серпня 2020 року Раду молодих вчених очолює кандидат сільськогосподарських наук Ганна Цехмістер, яка продовжує роботу своїх попередників, удосконалює її та втілює нові креативні ідеї та проєкти в життя.

 


ВАГОМИЙ ВНЕСОК В РОЗВИТОК ТВАРИННИЦТВА

 

Як ми писали раніше у 1980-1990 роках в Інституті активно вивчались питання ветеринарії. Дослідження у цьому напрямку здійснювалися за ініціативи директора Інституту, доктора ветеринарних наук В.П. Романенка за участі кандидата ветеринарних наук, провідного наукового співробітника О.Г. Прусс та молодшого наукового співробітника Н.В. Бабіч. В результаті багаторічних досліджень було розроблено і впроваджено у виробництво «Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней», а також рекомендації з діагностики та заходів боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом свиней, які схвалено і рекомендовано до впровадження у ветеринарну практику. Діагностикуми даної хвороби і вакцину було захищено охоронними документами (патентами). До створення вакцини науковцями Інституту профілактика ензоотичного енцефаломієліту свиней ґрунтувалася на проведенні загальних ветеринарно-санітарних заходів через відсутність вакцини вітчизняного виробництва. Оскільки закордонні вакцини, зважаючи на їх високу вартість, в той час не закуповувалися.
Вакцину проти хвороби Тешена свиней впроваджено у виробництво в 1984 році і вона постійно використовувалася у господарствах. Згідно актам виробничої перевірки нова вакцина при застосуванні її в неблагополучних господарствах на сьому добу переривала захворювання свиней і забезпечувала стовідсотковий захист привитих тварин від хвороби Тешена до 1,5 роки. Спочатку вакцинації було піддано більше 15 тисяч свиней у трьох районах Житомирської області, а потім вакцина широко застосовувалася в різних регіонах України.
На підставі подання Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки 6 грудня 1989 року видано постанову «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1989 року», згідно якої за розробку та впровадження системи заходів для профілактики і ліквідації ензоотичного енцефаломієліту (хвороби Тешена) свиней та створення з цією метою набору діагностикумів і вірусвакцини колектив авторів В.П. Романенко, О.Г. Прусс, Н.В. Бабіч було відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки.
Ми пишаємося нашими вченими, які розробили важливу наукову розробку національного масштабу, яка в кінці минулого століття допомогла зберегти поголів’я свиней та сприяла розвитку всього тваринництва для забезпечення продовольчої безпеки нашої держави.

 


РОЗШИРЕННЯ ІНСТИТУТУ

Продовжуючи далі, нагадаємо також, що на початку 90-х років Інститут вже мав два корпуси, нове сучасне обладнання, потужний науковий колектив, який проводив дослідження по різним напрямам: мікробіологія кормів, ґрунтова мікробіологія, фітовірусологія, вірусологія тварин, мікробіологія тварин, туберкульоз тварин. Функціонувала Рада молодих вчених, яка об’єднувала всю талановиту молодь інституту та достойно представляла наукові здобутки на різноманітних заходах. В цей час почались дослідження асоціативної азотфіксації, впливу фітогормонів та їх синтетичних аналогів на цей процес. У ході роботи з’ясовано механізм позитивного впливу ауксинів і цитокінінів на перебіг процесу асоціативної азотфіксації.
У зв’язку з отриманням у 1991 році Україною незалежності ряд державних установ та організацій було реструктуризовано та перейменовано. Зокрема, у 1992 році Український науково-дослідний інститут сільськогосподарської мікробіології УАСГН було перейменовано в Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН, співробітники якого і надалі займались науковими дослідженнями у галузі сільськогосподарської мікробіології та тваринництва.
З 1997 року інститут очолює доктор біологічних наук, професор, академік НААН В.П. Патика. За його ініціативи у 1998 році до Інституту було приєднано Південну дослідну станцію, яка у складі Інституту проводила і проводить (на тимчасово окупованій території Криму) дослідження низки питань ґрунтової мікробіології в природно-кліматичних умовах Півдня України. Створюються нові наукові підрозділи: лабораторія біологічної трансформації азоту і фосфору (завідувач – кандидат біологічних наук В.В. Волкогон), мікробіометоду (завідувач – кандидат біологічних наук С.П. Надкерничний), технічної мікробіології (завідувач – кандидат біологічних наук М.Я. Погорілько). Розпочинається активна підготовка до створення при Інституті Колекції корисних ґрунтових мікроорганізмів, яка з 2002 року має статус Національного надбання. За участі співробітників Інституту в цей час підготовлені та видані декілька монографій. При Інституті розпочинає роботу аспірантура, про яку ми розкажемо далі.

 


СТВОРЕННЯ АСПІРАНТУРИ

Історія створення аспірантури розпочинається з клопотання Вченої ради Інституту від 13 травня 1998 року перед Президією Української академії аграрних наук про відкриття аспірантури. І вже з 2 січня 1999 року при Інституті сільськогосподарської мікробіології УААН було організовано підготовку кадрів через аспірантуру за спеціальностями 03.00.06 – вірусологія (біологічні науки), 03.00.07 – мікробіологія (біологічні науки та сільськогосподарські науки), 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія (ветеринарні науки), яка діяла до березня 2003 року. В подальшому до 2016 року була затверджена спеціальність 03.00.07 – мікробіологія (сільськогосподарські науки), а з 2016 Інститут отримав ліцензію щодо здійснення освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти з підготовки доктора філософії зі спеціальності 201 – агрономія (галузь знань – Аграрні науки та продовольство), яка у квітні 2021 року пройшла процедуру електронного переоформлення ліцензії, і у 2020 році відбувся перший випуск аспірантів вже за новою спеціальністю.
Першим відповідальним за роботу аспірантури призначено кандидата сільськогосподарських наук Говорунова Анатолія Миколайовича. Далі з кінця 1999 року до 2009 року посаду завідувачки аспірантури обіймала кандидат біологічних наук Бокун Алевтина Олександрівна. Практично рік аспірантами опікувалася кандидат біологічних наук Ковалевська Тамара Михайлівна, а вже з 2010 року по теперішній час аспірантуру очолює кандидат ветеринарних наук Наталія Олександрівна Кравченко.
З 1998 року по 2020 рік повний курс підготовки пройшло 69 аспірантів. Успішно захистили кандидатські дисертації та отримали ступінь кандидата наук – 31 чоловік. Наукова молодь, що навчається в аспірантурі при Інституті постійно підвищує свій освітній та професійний рівень: відвідує школи молодих вчених, приймає участь у Міжнародних та Всеукраїнських конференціях, семінарах, круглих столах, подає роботи на здобуття державних премій та стипендій. Роботи наших молодих науковців відзначені стипендією Кабінету Міністрів України для молодих учених, премією Президії Національної академії аграрних наук України «За кращу наукову доповідь молодого ученого НААН з фундаментальних та прикладних досліджень», преміями ім. О.О. Берестецького та ім. М.В. Рево, грамотами та подяками.
Про навчання перших аспірантів та захист кандидатських робіт розкажемо в наступних публікаціях.

НОВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ АСПІРАНТУРИ

Наступним етапом розвитку аспірантури стало створення у 2007 році спеціалізованої вченої ради К 79.377.01 та перший захист дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук. До 2020 року нашими аспірантами було захищено 20 кандидатських дисертацій. Чимало з них згодом захистили докторські дисертації, зокрема Т.І. Патика, М.В. Патика, Є.П. Копилов, С.Ф. Козар.
Великий внесок у підготовку наукових кадрів роблять як провідні науковці нашого Інституту, які мають багатий науковий досвід, так і молоді, які допомагають реалізуватися аспірантам, передаючи їм свої знання та вміння.
Завдяки функціонуванню аспірантури Інститут поповнився висококваліфікованими фахівцями у галузі сільськогосподарської мікробіології: нині 19 випускників аспірантури працюють в нашій установі, з них С.Ф. Козар займає посаду заступника директора з наукової роботи, В.П. Горбань є вченим секретарем, В.В. Волкогон, С.Б. Дімова, І.М. Піщур, Ю.О. Воробей є завідуючими підрозділами. Частина випускників нашої аспірантури працюють у вищих навчальних закладах, діагностичних медичних лабораторіях, лабораторіях за контролем якості продукції на підприємствах різного спрямування. На користь якості підготовки наших спеціалістів у галузі сільськогосподарської мікробіології є факт їх затребуваності у провідній агропромисловій компанії України Kernel.
Для забезпечення висококваліфікованими кадрами наукових установ НААН та навчальних закладів науковці нашого Інституту тісно співпрацюють з науково-педагогічним колективом Національного університету «Чернігівській колегіум» імені Т.Г. Шевченка.
Для забезпечення своєчасної підготовки та захисту дисертаційних робіт молодими науковцями в Інституті проводиться часткове відшкодування витрат на здачу кандидатських екзаменів, друк дисертаційної роботи та автореферату, захист дисертаційної роботи, надаються відрядження, роботи публікуються у міжвідомчому тематичному науковому збірнику «Сільськогосподарська мікробіологія», який є фаховим виданням. Фахове зростання після закінчення аспірантури підтримується шляхом призначення на посади наукових співробітників молодих вчених, які успішно захистили кандидатські дисертації.
Тому підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів через аспірантуру є одним з основних джерел постійного поповнення і відновлення інтелектуального потенціалу як в межах нашої установи, так і в цілому держави.

МІЖВІДОМЧИМ ТЕМАТИЧНИМ НАУКОВИМ ЗБІРНИКОМ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА МІКРОБІОЛОГІЯ»

В результаті наукової роботи колективу Інституту та створення інновацій постала необхідність висвітлення наукових досягнень наших вчених для обміну досвідом з науковою спільнотою. Тому у 2005 році побачив світ перший номер Міжвідомчого тематичного наукового збірника «Сільськогосподарська мікробіологія». Засновниками видання стали наш Інститут та Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України.
До першого складу редакційної колегії увійшли 19 науковців. Головним редактором став доктор сільськогосподарських наук, професор В.В. Волкогон, заступником головного редактора – доктор біологічних наук, професор О.В. Надкернична, а відповідальним секретарем – кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Л.П. Коломієць. Сьогодні до складу редколегії входять 24 провідних науковця з України, Нідерландів і Молдови.
Видання складається з 11 розділів: Загальна мікробіологія, Ґрунтова мікробіологія, Захист рослин, Мікробіологія тварин, Кормовиробництво, Вірусологія рослин, Вірусологія тварин, Біотехнологія, Методи, Дискусії, Огляди літератури, Історія науки.
У 2020 році збірник «Сільськогосподарська мікробіологія» внесено (Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.03.2020 № 409) до Реєстру наукових фахових видань України (категорія Б) по сільськогосподарським та біологічним наукам за 4 спеціальностями: 201 – Агрономія, 202 – Захист і карантин рослин, 091 – Біологія, 101 – Екологія.
Міжвідомчий тематичний науковий збірник «Сільськогосподарська мікробіологія» включений до наукометричних баз даних: Index Copernicus, Google Scholar. Електронна версія збірника розміщується на сайті Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Усім статтям присвоюється цифровий ідентифікатор об’єкта DOI. До розгляду та публікації приймаються статті українською та англійською мовами.
За час існування видання вийшов 31 випуск збірника📚, який публікує оригінальні статті проблемного, узагальнюючого, експериментального, методичного характеру, оглядів літератури з різних аспектів мікробіології, вірусології та біотехнології, що мають теоретичне і практичне значення і є актуальними для сільського господарства.

ІНСТИТУТ ЯК ГОЛОВНА НАУКОВА УСТАНОВА З ВИКОНАННЯ ПРОГРАМ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

З самого заснування Інституту науковці постійно займались різноманітними мікробіологічними дослідженнями по різним напрямам, які сформувались в потужну наукову базу з висококваліфікованими професіоналами. За рішенням Президії Національної академії аграрних наук України (тоді УААН) з 2006 року наш Інститут стає головною науковою установою і координує науково-дослідні роботи з виконання Програми наукових досліджень НААН (тоді Науково-технічна програма) “Сільськогосподарська мікробіологія”. Керівник Програми – доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН В.В. Волкогон, який був ініціатором її започаткування. ПНД визначаються Відділеннями НААН та затверджуються Президією НААН на 5 років.
Перша науково-технічна програма “Розробити теоретичні принципи і нові практичні засади використання мікроорганізмів у сільськогосподарському виробництві” (“Сільськогосподарська мікробіологія”) на 2006-2010 рр. була погоджена Міністерством аграрної політики України, включала 5 завдань першого рівня та 38 завдань другого рівня, з них фундаментальних – 12, прикладних – 26. Виконавцями програми були декілька наукових установ системи НААН.
Зараз в Інституті виконується ПНД НААН 08 “Оптимізація біологічних процесів в агроекосистемах для забезпечення ефективного, екологічно збалансованого аграрного виробництва” (“Сільськогосподарська мікробіологія”) на 2021-2025 рр., яка включає 5 завдань першого рівня та 18 завдань другого рівня, з них фундаментальних – 12, прикладних – 6. Виконання програми забезпечують наукові співробітники нашого Інституту та Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН. Мета досліджень у межах програми – обґрунтувати шляхи оптимізації процесів біологічної трансформації органічної речовини та корекції складу угруповань мікроорганізмів у ґрунтах агроценозів для формування їх ефективної й потенційної родючості, дослідити особливості взаємодії мікроорганізмів з культурними рослинами, створити ефективні технології застосування бактерій і мікроміцетів для забезпечення повноцінного продукційного процесу сільськогосподарських культур і тварин; визначити економічні аспекти біологічних технологій у ресурсо-, і енергоощадному аграрному виробництві.
Наш Інститут як головна наукова установа:
– визначає структуру ПНД;
– персональний склад координаційно-методичної ради (КМР) з виконання ПНД;
– щорічно здійснює контроль за виконанням завдань досліджень (заслуховує на засіданнях КМР короткі звіти);
– перевіряє стан виконання досліджень виконавцями (згідно з Технічних завдань); дотримання виконавцями положень робочої програми, календарного плану та методичного рівня досліджень; забезпеченість матеріально-технічними ресурсами та кваліфікованими науковими кадрами; метрологічне забезпечення обладнання та стандартизації методик тощо.
На засіданнях загальних зборів або бюро Відділення землеробства, меліорації та механізації НААН за участі провідних вчених академії, закладів вищої освіти аграрного профілю, Національної академії наук України, представників Міністерства аграрної політики та продовольства України щорічно керівник ПНД звітує про результати виконання досліджень за завданнями Програми.
Також наш Інститут бере участь у виконанні двох ПНД НААН 17 «Формування та використання банку генетичних ресурсів рослин» (Генетичні ресурси рослин) та ПНД НААН 25 «Кормовиробництво та технології отримання високоякісної продукції для тваринництва» (Кормовиробництво), які виконуються іншими інститутами системи НААН.

ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НААН

Продовжуючи далі знайомити з історією нашого Інституту, нагадаємо, що на початку 2000-х років до складу Інституту входить Південна дослідна станція, працює аспірантура для підготовки наукових кадрів, двічі на рік виходить міжвідомчий тематичний науковий збірник «Сільськогосподарська мікробіологія», наш Інститут стає головною науковою установою і координує науково-дослідні роботи з виконання Програми наукових досліджень НААН, а науковці продовжують далі проводити дослідження по різним напрямам.
У 2000-2003 рр. директором Інституту стає відомий фітовірусолог, кандидат біологічних наук М.М. Зарицький. Значні зусилля в цей час були направлені на створення Колекції корисних ґрунтових мікроорганізмів, яка набула статусу Національної. Вона об’єднує спеціалізовані колекції мікроорганізмів, які були сформовані в лабораторіях упродовж 60 років функціонування Інституту та Південної дослідної станції. Крім Національної колекції корисних ґрунтових мікроорганізмів, формуються колекції штамів мікобактерій туберкульозу, фітопатогенних вірусів, оздоровлених від вірусів сортів картоплі, а також тешо-, ентеровірусів свиней.
З 2003 по 2011 р. Інститут очолює доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН В.В. Волкогон. У цей період значні зусилля колективу були направлені на створення мікробних препаратів різної функціональної спрямованості та технологій їх ефективного застосування. Ряд препаратів було зареєстровано в Україні, а також розроблено експериментальні мікробні препарати для зернових, овочевих культур, для боротьби з мишоподібними гризунами, для діагностики, профілактики і лікування молодняку ВРХ, свиней і птиці тощо. Активно розвертається робота з впровадження наукових розробок Інституту в господарствах по всій Україні. Влітку 2011 р. до Інституту приєднано Чернігівський інститут агропромислового виробництва та Носівську дослідну станцію. З цього часу в Інституті з’являються нові напрями досліджень по оптимізації процесів формування родючості ґрунтів та створенню нових високопродуктивних сортів зернових та зернобобових культур. Нова установа отримала назву «Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН».

ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НААН ВПРОВАДЖУЄ НАУКОВІ РОЗРОБКИ ТА НОВІ БІОПРЕПАРАТИ

У 2003-2011 роках значні зусилля колективу були направлені на створення мікробних препаратів різної функціональної спрямованості. У 2013 році зареєстровано в Україні препарати Ризогумін для сої (торф’яна форма), Поліміксобактерин для цукрових буряків, соняшнику, кукурудзи, зернових культур, льону-довгунцю та ріпаку (рідка форма), Альбобактерин для зернових культур, цукрових буряків, соняшнику та ріпаку (рідка форма), Діазобактерин для озимого жита, гречки і злакових трав (рідка форма). Державна реєстрація стала першою сходинкою для розширення обсягів впровадження біопрепартів, оскільки до реалізації допускаються лише препарати, що пройшли Державну реєстрацію та мають на те відповідне посвідчення. В цей час також розроблено експериментальні мікробні препарати для інших сільськогосподарських культур та тваринництва.
Особливо активно розвертається робота з впровадження наукових розробок Інституту із призначенням на посаду заступника директора з питань маркетингу та інноваційної діяльності доктора (тоді кандидата) економічних наук А.М. Москаленка. Інститут бере участь у міжнародних та всеукраїнських виставкових заходах, де представляються наукові розробки Інституту. За що неодноразово нагороджується дипломами, грамотами та золотими медалями Міністерства аграрної політики України «За кращу наукову розробку». За роки керівництва А.М. Москаленка маркетинговим напрямом сформована багаторівнева система трансферу інновацій, обсяги реалізації біопрепаратів зростають з кожним роком, застосовуються як перевірені рекламні методи, так і нові інструменти електронного маркетингу, діяльність Інституту постійно висвітлюється на сайті та в соціальних мережах, що в загальному підсумку дозволило збільшити капіталізацію наукових розробок нашої наукової установи більше ніж у десять разів. З 2017 року розширюється географія впровадження біопрепаратів в країни Європейського союзу. У 2019 році підписана найвагоміша ліцензійна угода з аграрною компанією Kernel щодо широкомасштабного застосування наукових розробок Інституту на полях агрохолдингу та в господарствах – партнерах компанії Kernel.
На даний час Інститут розробляє та впроваджує у сільськогосподарське виробництво біопрепарати для рослинництва, тваринництва, боротьби з мишоподібними гризунами, а також високоякісне насіння люпину та вівсу. Біопрепарати для рослинництва застосовуються для поліпшення азотного і фосфорного живлення рослин, обробки рослин по вегетації, захисту від кореневих патогенів та деструкції рослинних решток, що сприяє підвищенню продуктивності культур, покращенню якісних характеристик продукції та збільшенню урожайності. Біопрепарати для кормовиробництва – пробіотичні консерванти для підвищення якості і терміну збереження кормів (сінажу, силосу, корнажу). Високопродуктивні сорти люпинів та вівсів відіграють важливу роль в системі підвищення родючості ґрунтів та забезпечують гарантовану урожайність культур. Всі біопрепарати органічні та безпечні, які не шкодять організму людини, тваринам і комахам, зокрема бджолам, дозволені до застосування в органічному виробництві і мають сертифікат Органік Стандарт.

З 2014 року директором Інституту стає доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН В.В. Волкогон, який він очолював по січень 2019 року. За цей час йому вдалося не тільки відновити Інститут після кризи буремних років кінця ХХ-початку ХХІ ст., а й утримати позиції провідної наукової установи НААН в галузі сільськогосподарської мікробіології. У цей час в Міністерстві екології та природних ресурсів України зареєстровані мікробні препарати: Антимишин, Альбобактерин, Біогран, БПС-44, Діазобактерин, Мікрогумін, Поліміксобактерин, Ризогумін, Хетомік, які користуються великим попитом у сільськогосподарських товаровиробників і з успіхом впроваджуються по всій Україні та в країни Європейського союзу. Успішно розвиваються дослідження з різних напрямів ґрунтової мікробіології. Формується і дотепер функціонує Програма наукових досліджень НААН «Сільськогосподарська мікробіологія», у виконанні якої бере участь низка наукових установ Національної академії аграрних наук України. Інститут стає координатором досліджень за цією Програмою. Створюється Спеціалізована вчена рада по захисту кандидатських дисертацій 03.00.07 – мікробіологія (сільськогосподарські науки). Інститут розпочинає видання міжвідомчого наукового збірника «Сільськогосподарська мікробіологія» та багато іншого.
У лютому 2019 року на посаду директора Інституту призначено доктора економічних наук, члена-кореспондента НААН А.М. Москаленка, який продовжує концепцію розвитку Інституту як наукової установи, яка визначає основи державної і науково-технічної політики, координує, організовує і проводить наукові дослідження в галузі сільськогосподарської мікробіології; сприяє впровадженню їхніх результатів у виробництво; координує наукові дослідження багатьох наукових установ нашої країни. Але із-за постійного недофінансування і ще його скорочення не тільки на дослідження, оплату комунальних платежів, а і на оплату праці багато молодих науковців, які пройшли шлях від аспірантів до кандидатів наук, а також співробітники без вчених ступенів звільняються з Інституту. Незважаючи на це, в результаті реструктуризації кадрового персоналу та набору нових співробітників всі планові наукові дослідження продовжуються, а результати впроваджуються у виробництво. З 2019 року іде співпраця по ліцензійній угоді з аграрною компанією Kernel щодо застосування наукових розробок Інституту на полях агрохолдингу та в його господарствах – партнерах. Продовжується впровадження біопрепаратів по всій Україні та в країни Європейського союзу. В цей же період наукові розробки та фаховий рівень чернігівських мікробіологів отримують все більше міжнародне визнання: зокрема, виконуються дослідження на замовлення Акціонерного товариства з радою директорів SNF SA (Франція, 2019 р.) та компанії GGT GmbH Global Green (Австрія, 2021 р.), започатковано контакти щодо постачання біологічних препаратів Інституту на африканський континент. Нещодавно завершилася процедура акредитації освітньої програми “Сільськогосподарська мікробіологія”, за якою здійснюється підготовка здобувачів ступеня доктора філософії в галузі знань “Аграрні науки та продовольство” за спеціальністю 201 “Агрономія”.
Сьогодні науковці та всі співробітники лабораторій продовжують працювати над проведенням наукових досліджень, удосконаленням вже існуючих біопрепаратів, а також над створенням та випробуванням нових. Відділ економіки, інтелектуальної власності, маркетингу інновацій та організації підготовки наукових кадрів забезпечує оформлення необхідних реєстраційних документів, захист інтелектуальних прав і отримання патентів, проводить маркетингову роботу по впровадженню наукових розробок. Група бухгалтерського обліку забезпечує своєчасну закупівлю та оплату необхідних матеріалів і послуг, виплату заробітної плати, а господарський відділ – обслуговування життєдіяльності Інституту. Також всі співробітники активно приймають участь у різних заходах для підвищення іміджу нашого Інституту.
Отже, зусиллями кількох поколінь науковців в Україні створено важливий для аграрної науки і виробництва центр сільськогосподарської мікробіології та вірусології. Свою 60-ту річницю Інститут зустрічає вагомими досягненнями. Фундаментальні дослідження колективу здобули високу оцінку й широке визнання. Прикладні розробки активно використовуються у сільськогосподарському виробництві.

ЗУСТРІЧ З КАНДИДАТОМ БІОЛОГІЧНИХ НАУК МИКОЛОЮ МАКАРОВИЧЕМ ЗАРИЦЬКИМ, ЯКИЙ ОЧОЛЮВАВ ІСМАВ НААН З 2000 Р. ПО 2003 Р.

Напередодні ювілею створення Інституту ми зустрілися з кандидатом біологічних наук Миколою Макаровичем Зарицьким, який очолював нашу установу з 2000 р. по 2003 р., та поставили йому кілька запитань.
1. Чи були у Вас сумніви при прийнятті рішення щодо призначення на посаду директора?
– Так, сумніви були, особливо, коли мені запропонували посаду заступника директора. Звичайно я вагався, замислювався чи справлюся, адже це велика відповідальність. А вже перед призначенням на посаду директора вагань було менше, тому, що був уже певний досвід управлінської роботи.
2. Які б Ви виділили найвагоміші досягнення Інституту за час Вашого керівництва установою?
– Перш за все – це створення Колекції корисних ґрунтових мікроорганізмів, яка набула статусу Національного надбання за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 472-р від 19.08.2002. Хотів би підкреслити, що значні зусилля для цього були прикладені доктором біологічних наук О. В. Надкерничною, яка працювала на той час заступником директора з наукової роботи. І взагалі, я вважаю, що мені, як директору, дуже пощастило працювати з таким фаховим заступником, як Олена Володимирівна.
У цей період державне фінансування на проведення досліджень було недостатнім. Ми розуміли важливість наповнення спеціального фонду Інституту і тому з метою збільшення об’ємів впровадження наукових розробок було введено у штат посаду заступника директора з впровадження наукових розробок і маркетингу, на яку було призначено кандидата біологічних наук С. В. Дерев’янка.
Багато зусиль спрямовувалося нами на покращення матеріально-технічної бази, зокрема придбано електронний мікроскоп.
3. Які найсуттєвіші складнощі виникали під час Вашої роботи директором?
– Як я говорив, у цей період не вистачало фінансування із державного бюджету і тому доводилося скорочувати штат. Було дуже болісно це робити, треба було вирішувати кого із співробітників скоротити; переживав за кожного з них, проте іншого виходу на той час не було.
Дуже складно було утримувати молодь за таких умов, багато молодих фахівців звільнилися за власним бажанням.
4. Що позитивне, цікаве, можливо курйозне Вам запам’яталося?
– Знову ж це стосується питання фінансування: я був щасливий, коли за результатами впровадження розробок мали можливість виплатити співробітникам додаткову заробітну плату, чи надбавки за напруженість роботи.
Цікавого було багато під час роботи в Інституті, але й не без прикрощів. Для мене – це книга мого життя, адже майже все своє життя я пропрацював у цьому колективі. З теплотою згадую всіх, із ким доводилося працювати.
Якось дивно доля звела мою сім’ю із сім’єю М. В. Рево – засновника нашої установи. Моя дружина Наталія Іванівна працювала дільничним лікарем і до неї звернулася дружина Михайла Васильовича – Олена Яківна (на той час його вже не було в живих). З тих пір вони потоваришували. Згодом Олена Яківна передала книги, які належали М. В. Рево, до бібліотеки Інституту. Знали ми також і сина його – Ростислава Рево. Він працював у тубдиспансері фельдшером і захворів на тяжку форму туберкульозу. Довідавшись про це, серце Олени Яківни не витримало – у неї стався інфаркт. Проте перед смертю вона попросила мою дружину доглядати за її Росиночкою (так називала вона свого єдиного сина), який, на жаль, теж швидко пішов з життя. Ми займалися організацією поховання Ростислава Рево і нині доглядаємо з дружиною за обома могилками – і матері і сина.
5. Що би Ви побажали у переддень 60-річчя колективу Інституту?
– Хотілося б побажати наснаги всім співробітникам для проведення досліджень; щоб було менше проблем, особливо фінансових; зберегти колектив, зберегти наукову школу, адже зруйнувати дуже легко, а щоб сформувати її – на це необхідно десятиліття.
Дякуємо Миколі Макаровичу за зустріч та побажання, що не залишаєтесь байдужим до розвитку науки в нашій країні і сьогодні.

ЗУСТРІЧ З ДОКТОРОМ БІОЛОГІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРОМ, АКАДЕМІКОМ НААН ВОЛОДИМИРОМ ПИЛИПОВИЧЕМ ПАТИКОЮ, ЯКИЙ ОЧОЛЮВАВ ІСМАВ НААН З 1997 Р. ПО 2000 Р.

Спогадами про роботу в Інституті поділився ще один з директорів, доктор біологічних наук, професор, академік НААН Володимир Пилипович Патика, який очолював нашу установу з 1997 р. по 2000 р.
1. Чи були сумніви при прийнятті рішення щодо призначення на посаду директора?
– В Інститут я прийшов працювати у липні 1971 р. на посаду старшого лаборанта у відділ ґрунтової мікробіології, який очолював молодий заступник директора з наукової роботи Олег Олександрович Берестецький, надзвичайно талановитий вчений, науковий організатор, який по суті визначив моє наукове становлення. У 1994 р. він очолив Всесоюзний НДІ сільськогосподарської мікробіології ВАСХНІЛ (Пушкін-Ленінград), став членом-кореспондентом ВАСХНІЛ. Під його керівництвом я навчався в аспірантурі цього інституту і там же захистив кандидатську дисертацію. Пізніше у 1980 р. він запропонував мені очолити Відділ ґрунтової мікробіології Південної частини СРСР ВНДІСГМ (смт. Гвардійське, Сімферопольського району), де я пропрацював 17 років, захистив докторську, став академіком НААН, за що я йому довічно вдячний. На жаль у молоді роки відійшов у вічність.
В Інституті мені пощастило працювати з відомими вченими, директором Інституту В.С. Сіверсом, професором В.І. Ротовим, Справцевим М.Х., Савченком П.Ю., Козарем Ф.Ю., Романенком В.П., Граб Т.А., Горобець Г.М., Прусс О.Г. та іншими. Трохи пізніше плеяду мікробіологів поповнила талановита молодь Надкерничний С.П., Токмакова Л.М., Волкогон В.В., Надкернична О.В. і інші.
І тому, коли Президент НААН (тоді УААН), академік НААН М. В. Зубець поставив переді мною завдання зберегти Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН, чи реорганізувати його у Філію відповідного ветеринарного Інституту, сумнівів жодних не було. Я зібрав нашвидку необхідні речі, потяг, Чернігів, і вже 4 квітня 1997 р. (у день народження сина Миколи Володимировича) був представлений у якості директора Інституту. І от у 1997 році я знову в улюбленому Чернігові і Інституті. Без житла, без сім’ї…., але бажання зберегти Інститут перемогло. Правда, дуже завдячений Любов Миколаївні Токмаковій за представлену тимчасово для проживання її квартиру. Любов Миколаївна у невідомі мені години варила дуже смачний борщ, причому як мінімум 5 л.
2. Які б Ви виділили найвагоміші досягнення Інституту за час Вашого керівництва установою?
– Найвагоміші:
  •  об’єднання зусиль провідних вчених Інституту над виконанням тематики: Роль сільськогосподарської мікробіології у системі сучасного землеробства;
  •  підготовка кадрів (відкриття аспірантури);
  •  запровадження видавничої справи (був фундатором журналу «Бюлетень сільськогосподарської мікробіології»);
  •  добрі відношення між співробітниками. Оскільки я родом з батьківщини Тараса Шевченка, якому належить геніальний вислів «Раз добром нагріте серце – вік не охолоне.» Це і було моїм орієнтиром у моїй роботі з співробітниками. Завдячений абсолютній більшості співробітників Інституту, які мене підтримали;
  •  відповідальність кожного співробітника за свою ділянку роботи. Адже невиконання своєї частки роботи впливало на виконання комплексної наукової програми Інституту;
  •  запрацювали віварій, теплиці, відремонтовані підсобні приміщення. До речі у великій теплиці вирощувались троянди, які давали змогу отримувати Інституту суттєве додаткове фінансування. Раніше ці кошти йшли комусь у кишеню;
  •  вчилися заробляти додаткові кошти, з цією метою була створена лабораторія технічної мікробіології;
  •  удосконалили структуру Інституту.
Зазначена робота і багато інших заходів дозволили Інституту погасити борг заробітної плати у сумі 137 тис. грн. На той час це були великі кошти. Крім того, у кінці року співробітники отримали 13 зарплату.
Безмежно завдячений співробітникам Інституту за розуміння і підтримку. Завдячений на той час президенту НААН М. В. Зубцю, який віднайшов можливість у 1998 році збільшити фінансування Інституту вдвічі.
Можна було б ще перераховувати, але зупинюсь…
3. Які найсуттєвіші складнощі виникали під час Вашої роботи директором?
– Складнощів було багато, але я б виділив:
  •  приведення до статутних норм роботи дослідного господарства: був організований бригадний підряд, який дав змогу погасити 50% боргу заробітної плати працівникам господарства, який на той час складав 998 тис. грн.;
  •  реорганізація економічно-бухгалтерської служби Інституту, адже так звані кооперативи виснажували бюджет Інституту. Вони продовжували працювати, але тільки 40% прибутку перераховували Інституту;
  •  впровадження в практику розробок Інституту, особливо в Чернігівській області. При цьому дуже завдячений управлінню сільського господарства області на чолі з Василем Михайловичем Туніком (в той час).
4. Що позитивне, цікаве, можливо курйозне запам’яталося?
– Курйозів було багато, особливо у роботі з прокуратурою, іншими контролюючими органами, які не змогли змиритися з позитивними поступами Інституту. Але найбільш болючим курйозом – з ряду серйозних причин мені довелось залишити Інститут, перейти на роботу доцента Чернігівського Філіалу КПІ.
З позитивів, Інститут зайняв своє заслужене місце, як в системі НААН, НАНУ, а також певним чином у зарубіжжі. Навчилися гарно відпочивати, навчилися доброзичливості, бачення проблем людини тощо.
5. Що би Ви побажали у переддень 60-річчя колективу Інституту?
– Звичайно міцного здоров’я, добра, поваги, збереження і примноження славних традицій Інституту. Це мій любимий Інститут, любимі співробітники Інституту. У цей славний Ювілей Інституту хочу передати відремонтований, відреставрований стіл і крісло, за яким працював фундатор Інституту академік М.В. Рево.
Дякуємо Володимиру Пилиповичу за спогади, теплі слова та побажання на адресу нашого Інституту. Особливо вдячні за такий подарунок, який всі зможуть побачити на святкуванні 60-річчя нашої наукової установи. До речі, у 2016 році Володимир Пилипович передав цінний рукопис докторської дисертації О.О. Берестецького на зберігання до бібліотеки ІСМАВ НААН.

СПОГАДИ ПРО РОБОТУ НА ПОСАДІ ДИРЕКТОРА ІСМАВ НААН ДОКТОРА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ НАУК, ПРОФЕСОРА, АКАДЕМІКА НААН ВІТАЛІЯ ВАСИЛЬОВИЧА ВОЛКОГОНА

Доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН Віталій Волкогон також поділився спогадами про роботу на посаді директора ІСМАВ НААН.
1. Чи були сумніви при прийнятті рішення щодо призначення на посаду директора?
– Так, звичайно. Сумніви були і під час мого першого призначення у 2003 р., а тим більше, коли запропонували вдруге, у 2014 р. після майже трирічної перерви. Були сумніви і вагання, адже це не прості рішення. Ти стаєш відповідальним не лише за стан наукової установи, але й за долі багатьох людей. Це змушує задумуватись.
2. Які б Ви виділили найвагоміші досягнення Інституту за час Вашого керівництва установою?
– Найголовніше – нам вдалося заявити, що сільськогосподарська мікробіологія – це не просто екзотична наука, її розробки можуть бути надзвичайно вагомими для виробництва. На цьому ми навчилися заробляти гроші, що допомогло вижити Інституту в складні часи. Ми заявили про себе досить потужно. Наші наукові розробки вдалося
трансформувати в товар. Це, насамперед, зареєстровані в Україні біопрепарати Альбобактерин, Антимишин, Біогран, Діазобактерин, Мікрогумін, Ризогумін, Поліміксобактерин, Хетомік. Важливими є також і нові напрями наукових досліджень – біологічна дегуміфікація ґрунтів, мікробіологічні аспекти компостування органічної речовини, біоіндикація, біологічний захист рослин і ін. Надзвичайно важливим, на мій погляд, було створення ПНД «Сільськогосподарська мікробіологія», а також заснування наукового збірника, створення спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій і багато інших речей. Вирішували також і соціальні питання. Достатньо згадати, що ділянки під забудову та ведення садівництва ми виділяли 4 рази. Практично кожен співробітник отримав ділянку. Виключенням є хіба що нові працівники.
3. Які найсуттєвіші складнощі виникали під час Вашої роботи директором?
– Це, насамперед, фінансові проблеми через фактичне усунення
держави від відповідальності за стан науки. Адже від їх вирішення залежить зарплата співробітників, матеріальне забезпечення їхньої роботи, можливість поїхати на стажування, на конференцію, це можливість ремонтів і т. д. І, звичайно ж, складнощі з фінансовими перевірками. Потрібно доказати, що ти був правий у своїх рішеннях, що діяв у рамках законодавства. Це нерви, непотрібні трати часу, непотрібні спілкування. Все інше у моїй роботі не настільки складне, як може здаватися, адже я працював не сам, у мене були однодумці і потужна команда.
4. Що позитивне, цікаве, можливо курйозне запам’яталося?
– Запам’ятовуються, насамперед, люди і події. Я працюю в Інституті, починаючи з квітня 1976 р., тож лише 15 років перед цим не причетний до його функціонування. Мені повезло – я був знайомий з багатьма людьми, які відігравали ключові ролі в житті Інституту. Добре знав професора Ротова В.І, Ю.М. Шелудька, був у гарних відносинах з В.С. Сіверсом. Він був набагато старіший за мене, але між нами була якась взаємна симпатія, тож ми часто спілкувалися на різні теми, передусім, звичайно про різні ситуації в Інституті. Добре знав О.О. Берестецького, вдячний йому за те, що порадив мені
займатися питаннями асоціативної азотфіксації, саме вони й лягли в основу обох моїх дисертацій. Загалом у житті мені часто зустрічалися непересічні особистості. Пам’ятаю, як я під час наукової конференції проводив екскурсію по Чернігову Є.М. Мішустіну, В.Т. Ємцеву і Д.Г. Звягінцеву. Мене тоді вразила енергія і зацікавленість Євгенія Миколайовича Мішустіна до всього історичного. Вже тоді йому було 84 роки, але це був «живчик», він не сидів на місці, швидко рухався, фотографував. З В.Т. Ємцевим і Д.Г. Звягінцевим ми зустрічалися потім неодноразово на різних наукових зібраннях. Важливим для мене також було і знайомство з М.М. Умаровим. Він був офіційним опонентом моєї кандидатської дисертації. Після її захисту ми листувалися, обмінювалися думками.
У мене були гарні вчителі – К.І. Андріюк, В.П. Патика, Н.М. Мальцева, А.І. Кисіль. У кожного з них я щось запозичив, що допомагає мені в науковій роботі. Дуже їм вдячний! Вдячний також і В.І. Канівцю за різні дискусії щодо ролі мікроорганізмів у різноманітних ґрунтових процесах. Це змушувало мене дивитися на речі з різних точок зору. Звичайно, що найбільше врізались у пам’ять роки, коли очолював інститут. Це 15 непростих, але цікавих і, як на мене, доволі продуктивних років! У нас була гарна команда, з якою можна було гори перевернути. Це А.М. Москаленко, О.В. Надкернична, С.Ф. Козар, В.П. Горбань, Ю.М. Халеп, О.П. Єжкун, О.І. Христенко, О.В. Єгоров, М.В. Семенченко. Кожен добре знав свою справу і, відповідно, брав відповідальність за роботу в своєму сегменті. Разом це сприяло успіхам. Хочу також згадати добрим словом своїх колег, з якими працював довгі роки. Це О.М. Бердніков, В.С. Козлов, С.П. Надкерничний, Г.М. Дяченко, Л.А. Кононюк, М.М. Зарицький, О.Є. Мамчур, Ю.О. Дмитрук, Л.В. Гончарова, Т.А. Граб, Н.О. Кравченко, С.Б. Дімова, Н.П. Канівець, Л.С. Губанова.
5. Що би Ви побажали у переддень 60-річчя колективу Інституту?
– Звичайно ж, розквіту! Достойної оплати праці! Нових звершень! Цікавої роботи! Беріться за нове і при цьому нічого не бійтеся. В науці повинні працювати сміливі люди!
Дякуємо Віталію Васильовичу за інтерв’ю та побажання.
Також бажаємо подальших цікавих досліджень та наукових відкриттів, адже Віталій Волкогон і надалі продовжує працювати в Інституті на благо розвитку української науки та підготовку молодих наукових кадрів.