Важливою частиною освітньої складової підготовки докторів філософії за спеціальністю «Агрономія» є дисципліни циклу професійної підготовки – «Система удобрення сільськогосподарських культур» та «Органічне землеробство».
Метою вивчення дисципліни «Органічне землеробство» є формування біологічно-орієнтованих концептуальних знань щодо оптимізації, відтворення природних екосистем шляхом впровадження органічного господарювання, адаптованого до регіональних ґрунтово-кліматичних умов. Основні завдання дисципліни «Органічне землеробство» – отримати знання та набути навики і вміння щодо розроблення та впровадження екологічно безпечних заходів відтворення родючості ґрунту; ґрунтозахисних способів і систем обробітку ґрунту; відомостей про біологічні особливості бур’янів та ефективні заходи регулювання рівня їх шкодочинності в агрофітоценозах; науково обґрунтовані сівозміни та принципи їх побудови в органічному землеробстві; захист ґрунтів від ерозії; формування комплексу технологічних прийомів, спрямованих на максимально-можливе розкриття та реалізацію ресурсного потенціалу продуктивності посівів.
На лекції «Організаційно-економічні особливості органічного землеробства Полісся» викладач Юрій Халеп розкрив, зокрема спільні та відмінні риси побудови моделей господарств з органічного виробництва продукції рослинництва для нашої зони. При розробленні моделей за основний критерій їх продуктового спрямування необхідно приймати забезпечення платоспроможного попиту власного населення в органічних продуктах харчування. Адже на даний час органічні товаровиробники під тиском кон’юнктурних та економічних факторів (низькі ціни на органічну продукцію, недостатній платоспроможний попит українців тощо) здебільшого віддають перевагу вузькій спеціалізації на експортоорієнтованих та нішевих видах продукції. При цьому слід враховувати як традиційні для зони Полісся фактори формування галузевої структури господарств (наприклад придатність ґрунтово-кліматичних умов для виробництва картоплі тощо) так і сучасні тенденції розвитку аграрного виробництва (зокрема все більшої популярності набуває вирощування кукурудзи на зерно, сої тощо). Крім того, в умовах обмеженої кількості ґрунтів, придатних для органічного виробництва, при виборі виробничих напрямків перевагу слід надавати культурам, призначеним на харчові цілі (картопля, круп’яні тощо) з відповідним набором кращих попередників та культурам за екологічними критеріями (удобрення, родючість ґрунту, фітосанітарні аспекти тощо). Також необхідно передбачати рівномірність розподілу загального обсягу сільськогосподарських робіт упродовж року зі згладжуванням пікових періодів (вирощування озимих культур тощо).
Важливою складовою системи удобрення в органічному виробництві (зокрема за відсутності можливості застосування мінеральних добрив та недостатніх обсягів гною) є максимально можливе вирощування сидеральних культур. На даний час проміжні сидеральні культури висівають переважно тільки після ранніх зернових. У той же час природно-кліматичні умови Полісся, передусім достатня вологозабезпеченість, цілком дозволяють застосовувати проміжну сидерацію після більшості основних культур. Але такий підхід є можливим лише за належного організаційно-технічного забезпечення виробництва та рівня менеджменту для проведення польових робіт в оптимальні і стислі терміни, підбору сортів і гібридів з відповідною тривалістю вегетації та ФАО, відсутності тривалого часового розриву між збиранням основної культури та посівом проміжної тощо. Лектор представив кілька варіантів розроблених типових моделей органічних сівозмін для зони Полісся та навів основні показники їх еколого-економічної ефективності.